Законопроект "Про стимулювання розвитку цифрової економіки"
Законопроект
18 Лютого
Статті
Нажаль я не побачила реакцію юридичної спільноти на законопроєкт 4303 із пафосною назвою «Про стимулювання розвитку цифрової економіки». Звучить звісно круто, чому б не підтримати корисну ініціативу, але почитавши коментарі відомих представників ІТ-спільноти, зрозуміла, що треба придивитися до нього уважніше. Навіщо айтішники, яких вирішили простимулювати, чинять спротив? Потім читаю відповідь представників Мінцифри і розумію, що дратує чиновників Міністерства невдячність індустрії, якій цей «добровільно-примусовий пряник» не лізе до горла.
Звичайно тема функціонування найуспішнішої ІТ-галузі в Україні давно не дає спокою владі, бо вона не розуміє, чому досі не отримує великий шматок цього солодкого пирога, а лише підбирає крихітки зі столу. Пам’ятаю, як у 2015 році всі обурилися на тодішнього заступника глави Адміністрації президента, екс-генерального директора «Майкрософт Україна» Дмитра Шимківа, який завжди виступав проти запровадження пільг в галузі. А тепер, розумію, що прав був Дмитро Анатолійович, краще не чіпати ІТ недолугими руками влади, бо «удосконяюючи» легко зламати те єдине, що працює.
В Україні полюбляють хизуватися внеском креативних індустрій у ВВП, який становить 4%, фактично весь цей внесок становить дохід від ІТ-галузі. ІТ - це точка зростання для української економіки. Галузь втрималася в кризу і продовжує зростати, сплачуючи податки державі. І тут держава вирішила приборкати власну дитину, яка виховувалася самостійно у спартанських умовах без особливої любові та турботи, але від цього стала сильнішою, поважала та славила свою батьківщину.
Документ передбачає спеціальний правовий режим для компаній, які стануть резидентами «Дія.Сіті». Так само як «Дія.Вдома», яку ми «добровільно» скачуємо на кордоні, саджає нас на повний контроль пересування, Дія Сіті саджає на гачок своїх резидентів. Зокрема, йдеться про те, щоб ІТ-компанії ставали «резидентами» Дія Cіті, і тоді вони зможуть укладати «гіг-контракти» із «гіг-працівниками», які виконуватимуть «гіг-завдання», чи окремі проекти. Гіг-економіка (англ. Gig Economy) - модель трудових відносин, яка ґрунтується на короткострокових контрактах або неформальних домовленостях, не гарантується державою і вважається соціально неблагополучною для працівників. Але наша держава вирішила взяти їх захист на себе!
Гіг-контракти приходять на зміну схеми взаємодії з ФОП, яка прибирається в принципі. Натомість галузь отримує регулятора, який повністю контролює діяльність резидентів та їх взаємовідносини з гік-працівниками. Гіг-працівники отримують право на "бонуси", властиві найманим працівникам, - лікарняні, оплачувані відрядження, звичайну та декретні відпустки за гіг-контрактами, які у той же час не є класичними трудовими договорами. Відносини за гіг-контрактами фактично виносяться з-під регулювання Трудовим кодексом в окрему самодостатню штучну екосистему «закону про Дія Сіті». Я розумію колег цивілістів, які зайняті реформою цивільного законодавства, але за цей час в іншому законі відбувається справжня революція цивільного, трудового і податкового законодавства у одному законопроєкті. І перше, що звертає на себе увагу, коли читаєш законопроєкт, який вводить абсолютно нові моделі правовідносин, відсутність термінології, яка звичайно передує нормативно-правовому актові. Термін гіг-контракт з’являється набагато раніше (ст. 4), аніж його тлумачення (ст. 25 Закону).
Яка ж справжня мета цього «Сіті сонця»? Маю надію, що йдеться не про утопію Томмазо Компанелли. Автори законопроекту декларують зниження податкового навантаження за гіг-контрактами. Так, ПДФО становитеме 5% (замість 18%), ЄСВ у 22% з мінімальної заробітної плати та 1,5% військового збору. Крім того, планується введення податку на виведений капітал для компаній у розмірі 9% плюс членські взноси до організації резидентів Дія Ciті, які складатимуть 1,5% від зарплати співробітника, але це не точно. Бо сіль закону, а саме податкові норми, ще готуються робочою групою і будуть продемонстровані пізніше, мабуть після прийняття законопроекту в турборежимі.
Звідки ж взялося ноу-хау законопроєкту? - запитаєте ви. З братської Білорусі, де створили свою «Кремнієву долину», - Парк високих технологій (ПВТ). Порівняння з Білоруссю не випадкове, бо до розробки «Дія.Cіті» долучився білоруський адвокат Деніс Алейніков, який займався розвитком ІТ-сектору в своїй країні. Доречі в січні 2021 року в Білорусі податкова ставка для компаній-резидентів ПВТ різко збільшилась з 9 до 13%. Можна уявити, що незважаючи на гарантії, вона у будь-який час може змінитися в Україні. Що ж індустрія отримує взамін, ну мають же ж бути якісь плюшки?
Автори новацій сподіваються, що зробити вибір на користь Дія Cіті спонукатимуть запозичені моделі договірних відносин системи англо-американського права, які відповідно пояснювальній записці до проєкту закону "забезпечуть гнучкі інструменти залучення фінансування резидентами Дія Сіті». Йдеться про Договір про нерозголошення (Non-Disclosure Agreement), Договір про утримання від вчинення конкурентних дій (Non-Compete Agreement), Договір про непереманювання (Non-Solicitation Agreements) та вішенка на торті - Договір позики з альтернативним виконанням зобов’язання на вимогу кредитора (Convertible Note). І буде вам щастя!
Тільки проблема у тому, що такі моделі і до законопроєкту застосовувалися в Україні, але не працювали, бо суперечили національному цивільному і трудовому законодавству. Даний проект не вирішує цю проблему, бо не переймається узгодженням нововведень із чинним законодавством. Так само ілюзорною є компенсація – сума грошових коштів, що підлягає виплаті в разі порушення умов вказаних договорів, стороною яких є резидент Дія Сіті, до якої не застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України про неустойку, збитки та санкції. Таким чином з’являється новий вид відповідальності, який не регулюється ані ЦК, ані ГК.
Можливо в ідею законопроєкту і закладалися позитивні цілі, але виходить знов за принципом «хотів як краще, а вийшло як завжди».