Рік тому V-Art пояснював інвесторам що таке цифрове мистецтво і які його переваги упорівнянні з тим, що пахне фарбою, а сьогодні на ринку цифрового мистецтва починається справжній бум, прискорений пандемією, зростанням криптовалюти та NFT лихоманкою.

Що ж змінилося у світі з появою цифрового мистецтва?

Діджитал арт перевернув художній світ, надавши інструменти і технології, які художники стали використовувати для створення інтерактивних і захоплюючих творів. Вищим ступенем технологізації стало генеративне мистецтво.

Перший гучний продаж Christie’s портрету Едмонда Беламі, виконаного штучним інтелектом, за 432 500 доларів змусила по-новому поглянути на Діджитал арт і відразу викликала суперечку про авторські права. Гравюра була створена Obvious — трьома 25-річними французькими студентами, метою яких було пояснити і демократизувати мистецтво за допомогою штучного інтелекту. Однак код, який використовується для створення відбитка, виявився результатом роботи іншого художника і програміста — 19-річного Роббі Барратьє, який поділився своїм алгоритмом в Інтернеті за ліцензією з відкритим вихідним кодом.

Сам же тип алгоритму — генеративна змагальна мережа (GAN) була вперше розроблена дослідником Йеном Гудфеллоу, який зараз працює в Google. Експерти досі не можуть заспокоїтися, що вся слава і гроші дісталися Obvious, які використовували чужу технологію, проте змогли правильно побудувати піар стратегію і підійшли до проекту як підприємці, залишивши позаду велику кількість аналогічних і більш просунутих аналогів.

Цифрове мистецтво відкрилося широкій публіці за допомогою Інтернету і соціальних мереж. З їх розвитком виникла велика кількість майданчиків для перегляду і покупки мистецтва. Якщо раніше мистецтвом вважалося тільки те, що можна було побачити і помацати в спеціальних місцях: музеях, галереях, виставкових просторах, то Інстаграм запропонував альтернативний ринок, де художники в один крок отримували доступ до глобальної аудиторії.

Раніше традиційний ринок мистецтва легко управлявся і контролювався вузьким колом експертів і дилерів за допомогою обмеження фізичного доступу до творів, то до кінця першого десятиліття ХI століття навіть консерватори арт світу почали впроваджувати майданчики онлайн доступу до предметів мистецтва і діджиталізуватись. Горезвісна «обраність» арт індустрії привела до опору великим змінам, загальмувавши процеси які швидше стали відбуватися в світі музики, ігор і дизайну. Навіть після реалізації онлайн-доступу, електронні майданчики виключали прямі продажі предметів мистецтва, вважаючи за краще працювати з матеріальним мистецтвом, яке доставлялося кінцевому споживачеві з вирішенням великої кількості логістичних проблем: захист від фізичного пошкодження, страхування і повернення. Продажі продовжували здійснюватися в тіньовому сегменті зі складним і непрозорим механізмом оцінок, трималися на персоналізованих відносинах, при яких треба було зв’язуватися з майданчиком, щоб купити роботу, не дозволяючи зберігати анонімність.

В альтернативу традиційному арт-ринку став формуватися повністю діджитальний ринок. Цифрові художники, які часто походили з ІТ спільноти і були далекі від традиційного світу образотворчого мистецтва, спочатку будували цифровий світ на інших засадах: свобода самовираження, відсутність визнаних експертів і критеріїв оцінки, вільне ціноутворення і саморегулювання.

Найбільш радикальний рух світу цифрового мистецтва виразився у крипто-арті. Посприяв цьому процесу блокчейн, який став використовуватися для формування доктрини цифрових активів. Блокчейн вперше запропонував інструмент для створення нематеріального конкуруючого активу, технологія дозволила реалізувати штучний дефіцит, обмежити можливість тиражування та розповсюдження копій. Тим самим давши поштовх до розвитку ринку цифрового мистецтва.

До блокчейна ринок в значній мірі гальмувався низкою проблем, які описав у 2008 році відомий експерт в IP і Legal Tech Лоуренс Лессіг.

• По-перше, оцифрований контент є «неконкурентним», в наслідок того, що він може багаторазово використовуватися поряд різних людей без зменшення або погіршення вихідного цифрового об’єкта.
• По-друге, він має майже нульову граничну вартість відтворення, що дозволяє отримувати дешеві і точні копії оцифрованої інформації.
• По-третє, простота тиражування цифрового контенту, його інтерактивні можливості, призводять до поширення творчих повторних комбінацій, поставивши під сумнів монетизацію захищеного авторським правом твору, і в цілому — здатність авторського права захищати права на цифрові творчі продукти. До цього можна додати, що цифрова форма взагалі розмивала відмінності між оригіналом і копією, а тому питання про реалізацію авторських прав і захист від підробки стояли наріжним каменем,

Поки не з’явився …

NFT — невзаємозамінний криптографічний токен на блокчейні, що представляє собою унікальний вид активу, який може бути як повністю цифровим, так і токенізованою версією реальних ресурсів.

Концепція NFT продовжила «справу, розпочату блокчейном» і по суті запропонувала реалізацію ідеї створення програмованого цифрового дефіциту, який дозволив запустити процес формування крипто-предметів колекціонування. На відміну від криптовалюти, де всі токени ідентичні і мають родові ознаки, а значить взаємозамінні, NFT токени обмежені в своїй кількості і кожен з них є унікальним. NFT токени першими підхопили геймери, використавши їх як цифрові предмети колекціонування або ігровий реквізит, наприклад зброю, одяг та інші предмети, а слідом NFT прийшли в ігровій арт.

У 2017 році з’явилися перші платформи крипто-мистецтва: CryptoKitties і CryptoPunks. Уже в січні 2021 року крипто-панк №2890 був проданий за рекордну суму 605 ЕТН (екв. 761,188.57 USD), а 10 березня крипто-голова №7804 пішла за 4200 ЕТН (екв. 7,820,520 USD за курсом).

Надалі стало зрозуміло, що NFT ідеально підходять не тільки для геймарту, а для предметів мистецтва, рідкісних предметів і предметів колекціонування.

Вишенькою на торті став продаж 22 лютого 2021 року роботи Майка Вінкельмана, мережевого художника за ім’ям Beeple, під назвою «Crossroads» ( «Перехрестя») за 6,6 млн. доларів всього за кілька днів до аукціону Christie’s. Продаж відбувся на Nifty Gateway, онлайн крипто-ринку цифрового мистецтва. Не встигли ЗМІ озвучити новину про найдорожчий продаж цифрового твору за всю його історію, як 11 березня аукціонний будинок Christie’s закрив продаж свого першого в історії цифрового твору мистецтва, що складається з 5000 творів, створених все тим же Біплом, за 69,3 млн доларів.

Золота лихоманка для NFT, а по суті, крипто сертифікатів автентичності, вже йде повним ходом. У 2021 року експерти прогнозують бум NFT платформ, а NFT євангелісти проповідують повномасштабну токенізацію мистецтва.

На довершення всього, фахівець відділу з післявоєнного і сучасного мистецтва Christie’s Меган Дойл, спіймавши хайп, резюмує «NFT дають цифровим художникам можливість продавати свої роботи з гарантією автентичності і рідкості. Вони прокладають новий шлях вперед».

Уява малює картину загального благоденства, але критичний розум юриста змушує тверезо дивитися на речі.

Так чи все ідеально в світі NFT?

Ми вирішили розібрати плюси і мінуси цього інструменту, а також NFT майданчиків для художників і колекціонерів і дійшли таких висновків:

1. Перш за все необхідно розуміти, що NFT залишається поки за межами правового регулювання, більшість платформ діють поза юридичного поля. Це означає, що в будь-який момент з прийняттям такого регулювання в майбутньому існує ризик закриття платформ з усіма активами і сервісами, а також різка зміна правил гри. Користувачі стають свого роду заручниками ситуації разом зі своїми цифровими активами.
2. На даний момент найпоширенішим фреймворком для NFT залишається стандарт ERC-721 для випуску і торгівлі не взаємозамінними активами. Це означає, що власник токена не має ніяких прав щодо емітента, повноважень приймати рішення за проектом емітента та можливості дізнатися обсяг пропозиції активів. Власник токена не має грошових прав, не бере участі в прибутку, а значить його актив не може бути використаний як інструмент інвестування. Незважаючи на те, що NFT дійсно можна відчужувати, вони зазвичай не підлягають передачі на організованому ринку. В іншому випадку NFT може кваліфікуватися як сек’юріті токен, а платформа, яка запропонувала подібний функціонал, потрапити під AML (Anti Money Laundering) — регулювання, спрямоване на протидію відмиванню грошей, і горезвісний KYC (Know Your Customer), не пройшовши комплаенс на дотримання політики верифікації свого клієнта. Бо більшість таких платформ будуються на анонімності своїх кастомерів і не гарантують безпеку. Фактично NFT стає хорошим способом вкладення для криптомілліонерів, які не можуть перевести в готівку свої активи і купити умовно «живе мистецтво» Да Вінчі або Пікассо.
3. Блокчейнізація викликає довіру у спільноти цифрових художників, пропонуючи їм децентралізовану модель ринку і прозорість транзакцій. Блокчейн дійсно дозволяє створювати історію продажів і провенанс на платформі, які неможливо підробити, записуючи транзакції, формуючи капіталізацію художника і його робіт. Однак блокчейн не перевіряє справжність робіт і не верифікує автора на вході. Іншими словами будь-яка особа може завантажити чужі цифрові зображення, видавши їх за свої. І при цьому не обов’язково він здійснить правопорушення з юридичної точки зору. Особливо така можливість є очевидною для оцифрованого традиційного мистецтва, термін авторських прав на яке закінчився. Це означає, Що під загрозою знаходяться раритетні предмети, що становлять музейні фонди, але при цьому популярні і дорогі, які можуть легко перейти в приватні цифрові активи.
4. Однією з важливих особливостей NFT є так званий токенізований сертифікат, який прив’язує об’єкт власності до суб’єкта на певний момент часу за унікальним посиланням. Сертифікат підтверджує, що цифровий актив являє собою щось неповторне і рідкісне. Однак і до цього були відомі подібні сертифікати. Наприклад в 2020 році Всесвітня організація інтелектуальної власності ВОІВ запропонувала сертифікат WIPO Proof, який з практичної точки зору являє собою «цифрового нотаріуса», що засвідчує існування того чи іншого цифрового файлу в конкретний момент часу. Теж саме може видавати будь-яка електронна платформа при завантаженні цифрового контенту, засвідчуючи сертифікат електронним цифровим підписом. Блокчейн в даному випадку не захистить від багаторазового завантаження одного і того ж артоб’єкту на одну й ту ж саму платформу або на різні, а також від підміни вихідного файлу по тому самому посиланню. Більшість NFT не зможуть довести свою унікальність без звернення до авторизованого експертного центру.
5. І, нарешті, останні кейси з продажами NFT мистецтва демонструють відсутність зрозумілого процесу ціноутворення. Продажі «на хайп» роздмухують вартість цифрового активу і можуть перетворити його на мильну бульбашку, що вже не раз траплялося з нематеріальними активами, варто тільки згадати відому біржову кризу NASDAQ на початку 2000-х. У NFT є й інші недоліки. Художники скаржаться на високі виплати за використання цієї технології. Найпопулярнішим блокчейном для NFT на даний момент є Ethereum, а комісія за «газ» стягується кожен раз, коли в мережі відбувається транзакція. Це може відбуватися на різних етапах процесу: коли художники приєднуються до торговельного майданчику в якості одноразової плати при першому лістингу, а також при покупці роботи в якості комісії, яка стягується з покупців.

Закінчити статтю хочеться перефразовуючи слова Марселя Дюшана про його реді-мейд мистецтво: не обов’язково створювати щось геніальне, важливо лише доступно пояснити, чому це неповторний шедевр.

__________________

© Ольга Сімсон
Докторка юридичних наук, засновниця і директорка Інституту права, технологій та інновацій, співзасновниця і директорка зі стратегії «V-Art»